Оцінка ризиків психічного навантаження: як підприємства її впроваджують

З жовтня 2013 року Закон про охорону праці (Arbeitsschutzgesetz) прямо називає психічне навантаження на роботі джерелом небезпек (§ 5 Abs. 3 Nr. 6 ArbSchG). Попри це в багатьох оцінках ризиків його немає або воно фігурує там лише як заголовок. Під час перевірок підприємств галузевою спілкою зі страхування від нещасних випадків (Berufsgenossenschaft) або інспекцією з нагляду за промисловою діяльністю (Gewerbeaufsicht) це впадає в око.

Частина звичайної оцінки ризиків

Окремої оцінки ризиків лише щодо психічного навантаження закон не вимагає. Рекомендації Спільної німецької стратегії охорони праці (Gemeinsame Deutsche Arbeitsschutzstrategie, GDA), востаннє в 4-му виданні 2022 року, розглядають її як частину звичайної оцінки, що охоплює всі небезпеки певної діяльності. Відповідальним залишається роботодавець. Він може письмово доручити це надійним і фахово компетентним особам (§ 13 Abs. 2 ArbSchG). Рада працівників підприємства або рада персоналу має права співучасті у проведенні оцінки.

Психічне навантаження при цьому розуміють нейтрально: це всі впливи, що діють на людину ззовні. Проблемним воно стає, коли призводить до втоми, стресу або з часом до захворювань.

Шість сфер організації праці

Рекомендації GDA розподіляють впливи, пов’язані з роботою, на шість сфер:

• Зміст роботи та робоче завдання, наприклад свобода дій, цілісність завдання, емоційне навантаження
• Організація праці, наприклад інтенсивність роботи, перерви в роботі, нечіткий розподіл обов’язків
• Робочий час
• Соціальні відносини з колегами та керівниками
• Засоби праці
• Робоче середовище, наприклад шум, освітлення, тіснота приміщень

Згідно з рекомендаціями для всіх галузей важливі насамперед інтенсивність роботи, робочий час, свобода дій, соціальні відносини та шум.

Порядок дій у сім кроків

Процес такий самий, як і для будь-якої оцінки ризиків: визначити робочі зони та види діяльності, виявити й оцінити небезпеки, визначити та вжити заходів, перевірити їхню ефективність і оновлювати оцінку. За однакових умов праці достатньо оцінити одне робоче місце або один вид діяльності.

Для виявлення небезпек рекомендації називають опитування працівників, інтерв’ю зі спостереженням і модеровані воркшопи. Який метод підходить, залежить від розміру підприємства та досвіду. На малих підприємствах часто достатньо одного воркшопу з придатним інструментом, більші поєднують опитування та воркшоп.

Заходи, спрямовані на умови праці, мають пріоритет перед тими, що мають змінити лише поведінку працівників. Краще планування персоналу в періоди пікового навантаження, як правило, діє сильніше, ніж семінар зі стресу. Згідно з § 6 ArbSchG документувати потрібно результат оцінки, визначені заходи та результат їхньої перевірки. Підставою для оновлення є, наприклад, реструктуризації, повідомлення про перевантаження або помітне зростання кількості скарг.